Articles

Євангелія (Луки 6:31-36) заохочує нас увійти в похмуре й непривітне місце в своїй душі. Це те місце, з якого виходять почуття ненависті та жадоби помсти та насилля.

На 19-го жовтня за григоріанським календарем (відповідає 6-го жовтня за юліанським) ми святкуємо пам’ять Св. Апостола Фоми. Це геленізоване арамейське ім’я означає «близнюк».

Сьогоднішня Євангелія (Луки 8:5-15) [вона – Євангелія 21-ої Неділі, а ми читаємо її сьогодні з огляду на Перескок Євангелії від Луки: ось тут ] говорить нам про насіння Євангелії, добру звістку від Неба, яку Ісус приніс у світ, та яку Він щедро сіє всюди – по всій нашій планеті.

Притча, яку розповідає Господь у сьогоднішній Євангелії (Луки 12:16-21: вона – Євангелія 26-ої Неділі, а ми читаємо її сьогодні з огляду на Перескок Євангелії від Луки: ось тут) - справді багатозначна. Bона нагадує нам те, про що ми переважно не хочемо думати. Вона усвідомляє нас про те, чого ніяк не можна уникнути – що колись ми мусимо покинути цей світ, якого ми любимо та що такий знайомий нам. Таким чином, вона нас запрошує глибоко застановитися над значінням того, що ми робимо та й того, до чого ми прив’язуємось.

На 4-го грудня (відповідає 21-му листопада за юліанським календарем) Церква відзначує Свято Введення у Храм Пресвятої Богородиці. Це Свято – одне з Дванадцятьох Великих Свят на церковному календарі, а між ними одне з чотирьох на честь Богородиці.

Сьогодні розрішаються узи бездітности, бо вислухавши молитви Йоакима й Анни, Бог пообіцяв їм, що вони, понад всяке сподівання, породять Богодівицю, що через Неї Неописанний народився, як Людина.” (з Тропаря Свята, голос 4)

Визначний французький письменник Вольтер писав: «Ми повинні обробляти свій сад" (Candide, розділ 23). Торкаючись цієї поради в cвоїх роздумах про Російський Ренесанс, Джеймс Біллінгтон писав: "Можливо, немає жодного сенсу в обробленні свого саду, як Вольтер радив, бо ніщо, крім отруєний фрукт не буде в ньому рости" (The Icon and the Axe, 283).

Сьогодні святкуємо великий Празник Народження на землі Сина Божого, Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Другої Особи Пресвятої Тройці. Він народився на світі, щоб бути з нами, щоб нас піднести до гідності дітей Божих.

У сьогоднішній Євангелії (Матвія 1:1-25) ми чуємо багато імен важких до вимови непризвичаєним до того. Це – родовід Господа нашого Ісуса Христа. Чому ж читаємо його? Яке ж натхнення в тому, що чуємо такий список імен? Відповідь на це питання дуже важливе в нашому святкування Празника Різдва Господнього – як і для всіх Церковних Свят.

Це те, що радісне Різдво святкує, дорогі брати і сестри. Це втілення, воплочення, Духа - Бога Слова, так що відтепер плоть, матерія, складники цього світу, можуть знову стати місцем зустрічі між Богом і Його творінням. Це - Бог Отець знаходить Своїх загублених дітей і забирає їх з Собою додому, щоб вони могли бути причасниками Його любові і спілкування з Ним на віки (бо ж Дух - невмирущий).