Articles

У сьогоднішній Євангелії (Лк. 18:35-43) ми чуємо, як Господь наш Ісус питає сліпого: «Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?" Це питання наче б то зайве. Хіба це не було очевидним (особливо Ісусові), що ця людина хотіла побачити? Звичайно, було! Однак його вислів своєї потреби був важливим – а навіть невід’ємною частиною процесу його зцілення. Він повинен був висловити свою потребу. Він повинен був назвати те, що він бажав від Господа.

(Друга Неділя по П'ятидесятниці - Неділя Всіх Святих Руси-України) «Я Споручниця грішних для мого Сина, Який довірив мені, щоб почути їх, і ті, хто принесе мені радість чути їх отримає вічну радість через мене» (Напис на Іконі Божої Матері «Споручниця грішних»).

Цікаво відзначити ті справи, про яких Св. Апостол Павло, у сьогоднішньому Апостолі (I Коринтян 15:1-11) заявляє , що вони - першорядного значення: «...що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з'явився ВінКифі [Петрові], потім Дванадцятьом».

Це Свято, що припадає 28-го серпня (тобто 15-го серпня на Юліянськомукалендарі), таке значне, що його попереджає Піст, який триває 13 днів. Він має назву „Успенський піст”, а українці часто називають його „Спасівкою”, тому що в ньому припадає Свято Господнього Преображення, „Спаса”.

Ми знаходимо, що Ісус говорить досить строго у стиху, що приходить відразу після сьогоднішньої Євангелії (Матвія 21:33-42), яка подає нам Притчу про Злих Винарів , яка служить, як вступ до Його слів перестороги: «[K]ажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити» (ст. 43).

«За правду витерпівши, радіючи, благовістив тим, хто в Аді, Бога, що в тілі явився й гріх світу прийняв, і що подав нам ласку велику.»

На 21-го вересня за григоріанським календарем (це – 8-го вересня заюліанським) ми святкуємо великий Празник Різдва Пресвятої Богородиці, який рівнож є Престольним Празником українських Церков і Соборів, які носять почесне ім’я Премудрості Божої, тобто Софії бо ж «Софія» на грецькій мові це власно «Премудрість».

«[Я]ка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого». Таке питання поставлене – і в самому ж питанні маємо й відповідь – у Другому Посланні Св. Ап. Павла до Коринтян (6:16-7:1), яке сьогодні читаємо в Апостолі. Бог та ідоли: ось дві взаємовиключні протилежності, подібні до світла й темряви. Одна другу вилучає. Св. Іван Золотоустий пише про це ось як: «Чи ти носиш Бога в собі, і далі таки біжиш до них? Бога, Який з ними нічого спільного не має?»

Це Свято встановив в р. 335-му Імператор Християнин Св. Константин Великий (306-337) у наступний день по посвяченні великого Храму Святого Воскресення в Єрусалимі, який у собі приміщує Голгофту, де був розп’ятий Господь і Св. Гріб, де положили Його Пречисте Тіло, та з якого Він воскрес із мертвих.

Сьогоднішня Євангелія [Матвія 18:23-35 - це вже вдруге, ми читаємо її в цьому році, так як, через Перескок Євангелії від Луки – ось тут, закінчивши недільні читання Євангелії від Матвія - Пасха була досить рано цього року 2015-го - а ми ще не можемо почати читання Євангелії від Луки, отож ми повертаємося до Матвія (оце ж регулярно читаємо в Одинадцяту Неділю після П'ятидесятниці)] дає нам Притчу про Несправедливого слугу, який не пробачав невеликий борг перед ним свого друга, хоча він сам був помилуваний нескінченно велику заборгованість його королем.