Хто є істинним членом Христової Церкви? Пасхальне послання Блаженнішого митрополита Іларіона (Огієнка), 1960 р.

Митрополит Іларіон (Огієнко)

Прийдіть до Мене, всі запрацьовані та обтяжені, і Я заспокою вас (Мф. 11:28).Сьогодні ми святкуємо велике, святе та найбільш радісне Таїнство. Багато віків ми чекали Спасителя, багато віків цілий світ чекав спасіння, і нарешті Син Божий зійшов на землю, народився від Діви Марії та став людиною. Він жив тридцять три роки на землі як людина, навчаючи нас Божої Правди. І Своїм спасенним вченням Син Божий показує нам правдиву Дорогу, як ми повинні жити в світі, щоби бути щасливими та приготуватись до Вічного Блаженства.

Христове вчення було новим та нечуваним для свого часу, але дуже швидко заволоділо думками людей, особливо серед бідних та знедолених.

Христос, Син Божий та сам Бог, кликав голосно світові: „Прийдіть до Мене, всі запрацьовані та обтяжені, і Я заспокою вас!” (Мф. 11:28). Цей поклик Христа чули всі знедолені та приходили до Нього.

Але сильні світу цього налаштувались проти Христа, оскільки Його вчення було спрямоване проти них. Вони виступили проти Нього та розіп’яли Його на Хресті.

Та Христос, будучи Богом, повстав з мертвих на третій день, як і було передсказано.

Втілення на землі Сина Божого та Його славне Воскресіння є найбільшими Таїнами нашої Святої Віри. Найбільшими та найславнішими! Найбільшими та найрадіснішими!

Христос, виконавши Свою місію на землі (як і було передбачено ще до початку віків), не залишав нас сиротами. Він вознісся в Рай та сів праворуч Отця, Він повернеться, щоби судити живих та повсталих зі смерті.

Син Божий не залишав Свій світ в сиротинстві – на Своєму місці на землі Він залишив Святу Церкву, в якій перебуває довічно як її Голова.

Церква представляє на землі Христа. Церква продовжує вчення Христа.

Церква показує людству дорогу до істинного щастя на Землі та вічного спасіння після смерті.

Христос зійшов з Неба на землю і наблизив землю до Неба. Син Божий, наш Господь, Ісус Христос залишатиметься з нами завжди в Церкві і буде єднати нас вічно в таїні Найсвятішого Причастя. Прийняттям Тіла та Крові Христових кожна людина обожується, тому що єднається зі своїм Господом Богом.

Істинно велична та славна спасенна справа Божа: Його всеблаге Втілення, Його Божественне Воскресіння та Його благодатні Таїни для нас – Церква та Найсвятіше Причастя.

Наша Церква є Соборною, тобто спільною для всіх, і всі ми повинні приймати в ній участь. Всі поспішаймо до Церкви, бо вона містить у собі наше земне щастя. Наше вічне спасіння теж у ній.

Але давайте не забувати, що всі ми, сини Христові, повинні жити доброчесно – в любові, гармонії та єдності.

Ми всі повинні бути християнами не тільки на ім’я, але й насправді!

І всі ми повинні бути православними – в Церкві, вдома, деінде – ми повинні виконувати все, що заповів нам Господь Бог у Святому Письмі, і ми повинні приймати участь в Таїнах, які Він залишив нам для нашого спасіння.

І всі ми повинні глибоко сприймати своїм серцем та своєю душею, що Святе Причастя є нашим головним спасінням. Святе Причастя є найбільшою Таїною Церкви – це Таїна Таїн. Без Святого Причастя людина є пустою.

І тому поспішимо приймати Святе Причастя. Той, хто приймає Причастя, є правдивим християнином. Той, хто приймає Причастя, є істинним членом Христової Церкви.

Той, хто не приймає Причастя, не належить до Христової Церкви і для нього Христос не воскрес!

І той, хто не приймає Святе Причастя, не може бут ні керівником парафії, ні Ради чи іншої церковної інституції, адже якщо він не приймає Святе Причастя, він не належить Церкві!

Христос воскрес із мертвих та піднявся у Рай, але Він не залишив нас сиротами. Він заповів нам приймати Святе Причастя, щоб через це ми могли повно та послідовно єднатись із Ним!

Христос воскрес, щоб і ми могли воскреснути для повного, нового духовного життя. І воно прийде тоді, коли ми з Вірою та Любов’ю прийматимемо Тіло та Кров Христові.

Без Христового Воскресіння не було б Християнської Віри, а без Святого Причастя не було б Церкви.

Джерело: Вісник Української Греко-Православної Церкви Канади,
N 8, 1960